Коли йти до першого класу — у 6, 7 чи 8 років? Чи буде дитині там важко чи, навпаки, занадто нудно? На всі запитання відповідає наш експерт, педагог дошкільної та початкової освіти.
Всі діти різні, але всім їм так чи інакше у певному віці час йти до першого класу. Завдання батьків — не лише підготувати їх до школи, а й правильно визначити момент старту — коли дитина вже готова сидіти за партою та навчатись новому у стінах класу?
Існують три фундаментальні критерії, за якими можна визначити, чи готовий дошкільник стати першокласником чи час ще не настав.
Фізична готовність
Саме на неї варто звертати увагу насамперед. У перший клас зазвичай беруть дітей із 6-7 до 8 років. Мається на увазі, що до цього віку дитина повинна мати хорошу дрібну моторику, а також вміти просто обслуговувати себе.
- Вміння дотримуватися режиму дня. Швидше за все, він уже знайомий з режимом дня, який включав або відвідування дитячого садка, де все за розкладом, або гуртки і секції. Дитина повинна розуміти, що її день складається не тільки з ігор та розваг. У нього тепер є справи, які обов’язково слід чергувати з відпочинком.
- Посидючість. Важливо, щоби майбутній першокласник міг спокійно сидіти на уроках. У середньому урок триває 40-45 хвилин, тому дитина не повинна втомлюватися. Важливо, щоб у школяра було сформовано вміння концентруватись на тому, що відбувається.
- Розвинена мова. Крім того, у дитини має бути розвинена мова. Словниковий запас, уміння доносити свою думку, гарна звуковимова — все це основа не лише хорошого навчання, а й соціалізації в колективі. Якщо дитина має мовні дефекти, до школи варто попрацювати з логопедом, а також самостійно стимулювати мовну активність.
- Розвинена дрібна моторика. Розвинена дрібна моторика і сильні м’язи рук – те, що потрібно тренувати в дошкільний період, щоб потім не відчувати труднощів із письмом. Якщо дошкільник може довго малювати, любить ліпити із пластиліну, збирати конструктор, активно допомагає при готуванні — наприклад, місить тісто, ліпить пиріжки, то, швидше за все, його прописи не злякають.
- Вміння обслуговувати себе. Не менш важливо навчити дошкільника обслуговувати себе самостійно. Він повинен впевнено користуватися столовими приладами і розуміти, що з ложки в школі його годувати не будуть, а сам їжу обмежений за часом.
Заздалегідь варто поговорити про відвідування вбиральні – шкільні туалети можуть відрізнятися від тих, до яких звикла дитина – біологічні потреби не повинні бути на заваді навчанню і доставляти дискомфорт.
Психологічна готовність
Важливо, щоб і ментально дитина була готова до шкільних викликів. Чи варто звернути увагу на її бажання йти до першого класу: вона радісно чекає на цю подію чи вже сприймає як проблему?
В обох випадках з нею потрібно поговорити про школу: у першому — застерегти від можливих ілюзій (школа — це не лише гарний щоденник та веселі зміни), у другому — дізнатися про причину негативного настрою та підсвітити позитивні моменти від вступу до 1-го класу.
- Вміння самостійно вирішувати потенційні проблеми. Звісно, школа – це сепарація дитини від батьків. Чи зможе він попросити когось про допомогу у школі? Як діятиме, якщо втратить «змінку»? Чи назве номер телефону батьків та їхні імена? Чи зможе самостійно знайти потрібний кабінет? Як вчинить, якщо його лає вчитель? Чи зможе перевдягнутися перед фізкультурою? Чи знайде роздягальню? Знаючи свою дитину, варто відповісти собі на ці запитання, перш ніж віддавати її в перший клас, адже часом саме психологічна готовність є вирішальним чинником, коли це стосується шкільної теми.
- Вміння соціалізуватися. До того ж дошкільник повинен вміти соціалізуватися: знайомитися з новими людьми, дружити з однокласниками, знаходити спільні теми для діалогу, грамотно вирішувати конфлікти. Добре, якщо він уже мав досвід спілкування в колективі: він ходив у художню школу, займався у футбольній команді або просто був заводілою в компанії у дворі.
- Свідома саморегуляція поведінки. Особливо для першокласника важлива свідома саморегуляція поведінки. У психології позначення цього явища існує термін «довільна мотивація». До семи років це «налаштування» у дитини вже має бути усвідомлено, тому що саме до цього часу дозрівають лобові частки головного мозку.
Простіше кажучи, дитина знає, що таке слово «треба»: хочеться вигукнути правильну відповідь швидше та голосніше за інших, але треба підняти руку, хочеться грати на уроці в іграшки, але треба слухати вчителя. Важливо, щоб школяр розумів необхідність підкорятися шкільним правилам, інакше засвоїти їх доведеться через протест.
Предметна готовність
Якщо фізична та ментальна готовність майбутнього першокласника до школи – обов’язкові критерії, то предметна підкованість – факультативна.
Знання букв та цифр. Буде добре, якщо ще до школи дитина вивчить літери, цифри, почне читати та рахувати, але це не так важливо, як попередні пункти. Будь-який вчитель початкових класів підтвердить, що фізично і психологічно розвиненій дитині навчатися в школі і пізнавати нове буде простіше, ніж початкову програму, яка вже спіткала, але слабкому і замкнутому малюку.
У деяких школах існує процедура вступних іспитів, на яких і виявляються здібності дошкільника, тому бути схожим на підготовчі курси або позайматися вдома — зайвим точно не буде.
Батькам варто підійти з усією відповідальністю до вибору правильного старту для майбутнього школяра та не покладатися на шаблонні шляхи вирішення. Не забувай про винятковість своєї дитини та індивідуальність її розвитку, прислухайся до неї і розумно оцінюй її здібності.
