«Вороги» печінки
Близько 10% споживаного алкоголю виділяється без змін нирками та легенями. 90% переробляється печінкою в неактивні речовини. Важливим процесом є перетворення спирту в ацетальдегід. Однак ацетальдегід в великих кількостях пошкоджує клітинні структури печінки та також несе відповідальність за ранковий похмільний синдром.
Надмірне споживання жирних продуктів посилює навантаження на печінку, оскільки алкоголь блокує розкладання жирних кислот. Осадження жирів збільшує ризик розвитку цирозу печінки і алкогольного гепатиту.
Алкоголь – найбільш токсична речовина в ферментованих святкових напоях. Регулярне вживання етилового спирту викликає як фізичну, так і психічну залежність. Пошкодження печінки – найчастіший результат тривалого вживання спиртних напоїв.
Скільки можна вживати без наслідків для здоров’я?
Ефективний метод профілактики алкогольних захворювань – безпечна доза.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), помірне споживання- це до 10 г етанолу у жінок і до 20 г у чоловіків. 10 г спирту становить близько 0,1 літра вина або 0,25 літра пива.
ВООЗ також рекомендує робити паузи: 1-3 рази в тиждень повністю відмовлятися від алкоголю.
Люди, які страждають жировим переродженням печінки, алкогольним гепатитом або цирозом, повинні відмовитися від нього.
У той час як алкогольний гепатит можна повернути назад, цироз печінки – необоротне захворювання.
Якщо перепив – шкоди не уникнути?
Печінка, на відміну від інших органів, має здатність швидко відновлюватися після пошкоджень.
На ранніх стадіях мінімальне пошкодження печінкових клітин може повністю регресувати, якщо людина утримується від алкоголю.
Більш просунуте пошкодження печінки – цироз – зазвичай не вдається повністю повернути назад. Проте, утримання від алкоголю на цьому етапі все ще може серйозно полегшити перебіг хвороби.
Важливо розуміти, що ускладнення цирозу здатні привести до смерті.
Який засіб допоможе запобігти жировій дегенерації печінки і підготуватися до свят?
Вітамін Е надає потужний антиоксидантний ефект, тоді як L-карнітин сприяє розщепленню жирних кислот. Флавоноїди – це поліфенольні сполуки, які також перешкоджають алкогольній дегенерації печінки.
Сілімарін- природне з’єднання, яке присутнє в деяких видах розторопші. Активна речовина володіє як гепатопротекторними, так і відновними процесами. Трав’яний засіб зменшує концентрацію токсичних речовин, які пошкоджують клітинні мембрани печінкових клітин.
Силімарин утворює комплекс, який перешкоджає проникненню токсинів всередину клітин печінки. У дослідженні, опублікованому британськими вченими, автори спостерігали захисний ефект силімарина в щурячих печінкових клітинах.
Розторопша також підсилює утворення глутатіону в печінці, підвищуючи доступність цистеїну для клітинних структур. Регулювання синтезу цистеїну може згодом посилювати антиоксидантний захист організму.
Силімарин зменшує накопичення колагену на 30% при жовчному фіброзі. Дослідження, проведене у людей, показало невелике збільшення виживаності пацієнтів з алкоголізмом.
Силімарин є, мабуть, найбільш часто використовуваною природною сполукою для лікування захворювань печінки у всьому світі. Завдяки антиоксидантній, протизапальній та антіфіброзній дії він допоможе запобігти наслідкам застілля.
Расторопшу вживають у вигляді екстрактів, чаїв або капсул під час їжі і до свят.
Силімарин не є лікарським засобом, тому потрібна консультація лікаря. Самолікуванням займатися категорично заборонено.
