Міф 1. Всі біди – від нестачі в організмі йоду.
Безумовно, нестача йоду може призвести до такого захворювання, як ендемічний зоб. Якщо йоду в організмі мало, щитовидка перестає функціонувати нормально і не виробляє достатньої для роботи всього організму кількості гормонів (а саме це її основний обов’язок). В результаті нестачі гормонів людина починає відчувати неприємні симптоми: млявість, слабкість, відсутність тяги до чого-небудь, деякі проблеми з мозковою діяльністю – наприклад, провали в пам’яті. Далі щитовидка, намагаючись добути собі йоду, починає збільшуватися в розмірах. Виникає зоб. Щоб виключити проблему нестачі йоду, наприклад, в Європі продається виключно йодована сіль. Зараз цю ж ідею обговорюють і в нас. Однак є маса інших патологій щитовидної залози, які виникають з інших причин. Але друге місце серед захворювань щитовидки займають захворювання аутоімунні, жодним чином не пов’язані з нестачею йоду в організмі. Спусковим гачком цих захворювань є стреси і інфекції. До речі, в разі цих захворювань часто реєструється, навпаки, надмірна присутність в організмі йоду.
Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує вживати для профілактики йододефіциту 200 мкг йоду, для вагітних – 250 мкг.
Міф 2. Для профілактики підійде спиртовий розчин йоду.
Ні в якому разі! Хоча деякі лікарі і рекомендували раніше пити по краплині йоду, розведеного в молоці, його вживання не просто некорисно – воно неймовірно шкідливо!
Крапля спиртової настоянки йоду містить місячну норму йоду. Регулярне вживання таких сверхдоз блокує діяльність щитовидки і призводить до жахливих наслідків.
Так яка профілактика? Безумовно, це йодована сіль, яку, нагадаємо, треба класти в страву не до або під час, а після її термічної обробки. Влітку, як зараз, є більше зелені і ягід, продукти з великою кількістю вітамінів і мінералів. Відмінно завести звичку цілий рік їсти морську капусту. При цьому, якщо йод отриманий з харчування, небезпеки передозування немає абсолютно. Восени, взимку і навесні також слід використовувати вітамінні комплекси в таблетках калію з йодом, а також з селеном, міддю і цинком, що не менше корисні для щитовидки.
Міф 3. Ущільнення в щитовидці – це завжди онкологія.
Вузол, намацав або знайдений на УЗД, в щитовидці, – це, безумовно, привід поспілкуватися з ендокринологом, але зовсім не причина впадати в передчасний відчай. Щитовидна залоза має структуру, яка часто призводить до утворення вузликів. Але в 85% випадків, згідно зі статистикою, вузол на щитовидці має доброякісну структуру і далеко не завжди вимагає оперативного втручання. Операція найчастіше виявляється необхідна лише в разі, якщо доброякісний вузловий колоїдний зоб (така наукова назва цього виросту) починає зростати або додаткові дослідження показують, що ризик переродження в онкологічне утворення високий, а також якщо його розмір великий і може натискати на сусідні органи, позбавляючи їх нормального припливу крові. Найчастіше ендокринологи пропонують просто регулярне спостереження.
Міф 4. У дітей проблем з щитовидкою не буває.
Цей міф стійко пов’язаний з тією думкою, що гормональні проблеми виникають лише після початку статевого дозрівання. На жаль, але проблеми з щитовидною залозою, пов’язані з недостатнім виробленням гормонів, дуже часто вроджені. І такий вид захворювання особливо небезпечний. Адже лікування, при якому застосовують гормональну терапію, викликає проблеми з розвитком – такі діти неминуче відстають від своїх однолітків. Це загрожує неприємностями і в дорослому віці – люди часто страждають на слабоумство, багато перебувають на обліку у психіатра, а прийом таблеток в цьому випадку майже завжди довічний.
Які симптоми у новонародженого повинні стати приводом для звернення до ендокринолога? Зазвичай проблемами з щитовидкою страждають діти великі, сонливі, що страждають запорами, які дуже слабо реагують на навколишній світ. Раніше таких діток часто, навпаки, вважали надмірно здоровими, спокійними, неплаксівими малюками. Батьки не натішаться – яка спокійний дитина прийшла в їх сім’ю! А хвороба прогресує. Сьогодні таких майбутніх новонароджених виявляють завдяки скринінгу, який проводиться в жіночих консультаціях. А своєчасна лікарська терапія дозволяє вилікувати малюка.
Міф 5. Очі витрішкуваті – ознака хвороби щитовидки.
Таке буває, але не завжди. Витрішкуватість – це явна ознака базедової хвороби. Але проблеми з очима бувають лише у 40% що мають проблеми з щитовидкою. Решта мають цілком нормальні очі. Тому лупатим, з блиском в очах, та зайвою сльозоточивістю – привід насторожитися і здати аналізи на гормони, але це не точний діагноз.
Міф 6. Видалення щитовидки призводить до інвалідності.
Це не так! Без щитовидки людина може прожити довге і повне життя. Єдина його відмінність від звичайних людей – необхідність приймати довічно таблетки, що містять гормони. Вони повністю замінюють працюючу щитовидку. Тому, приймаючи медикаменти, пацієнти залишаються здоровими і працездатними.
Як лікують хворих з щитовидкою?
Є три способи лікування:
- медикаментозна терапія (з неї завжди починають);
- хірургічне лікування (видалення щитовидної залози, якщо після прийняття таблеток хвороба повертається);
- лікування радіоактивним йодом (у цьому випадку щитовидка атрофується, щадна операція).