Який вік у дітей найнебезпечніший з точки зору виникнення раку?
Найбільше дітей хворіють на першому році життя. Далі захворюваність падає – і другий пік припадає на підлітковий вік. Найбільше маленьких пацієнтів з гострим лімфобластним лейкозом (рак крові), з пухлинами центральної нервової системи (головним чином з пухлинами головного мозку) та лімфоми (захворювання лімфатичної тканини).
З якими захворюваннями дитячі онкологи вже навчилися справлятися?
Прорив у лікуванні дітей із злоякісними новоутвореннями стався в 90-і роки минулого століття, коли в до нас прийшли західні протоколи і методи інтенсивного лікування дитячих пухлин. Сьогодні у великих центрах онкологи досягли вражаючих результатів лікування: при лімфобластних лейкозі – 80% лікування, при деяких його видах – більше 90%, при лімфомі Ходжкіна – майже 95%, при пухлини Вілмса (нирки) – майже 90%.
Чи правда, що шанс на одужання у дітей вище, ніж у дорослих?
У дітей інша біологія пухлин, завдяки якій ці пухлини добре відповідають на лікування. Тому прогнози на одужання від раку у дітей більш сприятливі. Нерідко ми бачимо, що дитяча пухлина (навіть на запущеній четвертій стадії захворювання, з поширеними метастазами) тане, як сніг, буквально на очах. І мова йде не про продовження життя (як у дорослих), а про повне вилікування від раку.
У дітей також фіксуються випадки спонтанного зцілення від раку. Наприклад, якщо дитина захворіла на нейробластомою до року, є ймовірність того, що пухлина зникне незалежно від того, лікували її чи ні. Таке диво відбувалося в практиці будь-якого дитячого онколога, в тому числі і в моїй. Всі вони описані, задокументовані і підтверджені знімками і результатами досліджень.
Рідні в групі ризику
Якщо дитина благополучно вилікувався, чи можуть батьки видихнути і назавжди забути про хвороби?
Це залежить від того, чим дитина хворіла. Наприклад, якщо дитина вилікувався від лімфоми Беркітта і з моменту одужання пройшов рік – про хвороби можна забути, оскільки рецидивів після року цієї агресивної пухлини не буває. Після пухлини кісток видихнути можна тільки через 6-8 років. Однак потрібно пам’ятати, що онкологи лікують дитину, яка росте, важкими препаратами, що негативно впливають на серце, нирки, зростання, статевий розвиток. Тому наші пацієнти потребують довічного спостереження. У перші роки воно потрібно, щоб вчасно виявити і ліквідувати рецидив, в наступні – щоб своєчасно коригувати можливі наслідки перенесеного лікування.
На батьківських форумах найбільш обговорювана тема – ймовірність виникнення раку у рідних братів і сестер хворої дитини?
Раніше ми заспокоювали батьків, кажучи, що в одну воронку бомба двічі не падає. Сучасні дослідження показують, що ракові бомби – виняток. Оскільки рак – хвороба генів, то чим ближче генетичний матеріал дітей, тим вище ймовірність того, що хвороба виникне і у іншої дитини. Найвищий ступінь ризику у близнюків. У рідних братів і сестер хворої дитини ймовірність виникнення раку на 25% вище, ніж в сім’ях, де немає онкохворих. Спостерігатися у лікаря вони теж повинні довічно, оскільки рак може виникнути не тільки в дитинстві, але і через 20-40 років.
Скрізь і всюди
Чи скрізь лікарі лікують однаково успішно? Чи залежить прогноз на одужання від місця, де дитина живе?
Якщо пацієнт живе там, де у нього немає можливості повноцінно лікуватися (а центрів, де представлені не всі спектри можливостей сучасної онкології, на жаль, чимало), то місцеві лікарі повинні відправити його в іншу клініку. Інша справа, що через брак місць там його можуть не прийняти на лікування. Але навіть в таких випадках дитина повертається на лікування за місцем проживання з конкретними рекомендаціями, а процес контролюється лікарями з тої клініки.
Коли говорять, що лікують так само і з тим же результатом, що і на Заході, це часто сприймається як лукавство.
Тим часом це правда. У наслікують за західними протоколами і тими ж ліками, що і в європейських і американських клініках. Тому результати лікування повністю співставні. Інша справа, що це крихка рівновага.
Чому у дітей виникає рак?
У дітей пухлини переважно ембріональної природи. Якщо при закладці стався якийсь збій або помилка (порок серця, неопущення яєчка, подвоєння нирки) або дитина – носій патологічного гена, за ним потрібно пильно стежити: вчасно проходити лікарів-фахівців (вузькі фахівці знають асоціативні зв’язки патології і видів пухлин) та двічі на рік робити УЗД.
