Робочі конячки
А більшість з них будуть робочими конячками. Скрізь потрібні виконавчі співробітники, готові роками працювати за копійки тільки тому, що так треба. Ну як можна виконувати свою роботу погано? Начальству не сподобається. Кар’єрного зростання не буде.
А як же боляче тому відмінникові, який дізнається, що його колишній однокласник-трієчник вже давно купив собі квартиру, машину і поїхав з дружиною в чергову відпустку на Лазурний берег.
Що за несправедливість? Чому одні орють і орють, а інші отримують бажані блага життя швидше і легше, ніж інші? А дуже просто. Успішні люди не дотримуються правил на 100%. Тими правилами, яким навчають у кожній школі і в кожному університеті.
Які люди потрібні державі і суспільству в надлишку? Вчителі, лікарі, інженери, будівельники та інші працівники, які виконують важливі соціальні функції. Бажано, щоб вони несли службу за невеликі гроші, тому що бюджет не гумовий. І важливо, щоб у них не було альтернативи. Якщо всі раптом стануть вільними і почнуть займатися тим, що їм дійсно подобається, то в суспільстві утворюється дефіцит людей, готових виконувати найбруднішу, невдячну або просто дешеву роботу. А робіт таких чимало.
Однак розумні і талановиті повинні думати, що їх цінують, а не просто використовують. Як це зробити? Створити ілюзію їх винятковості, незамінності. І це починається ще зі шкільної парти.
Шкала оцінок
У точності виконуєш всі домашні завдання, які дав учитель – отримуєш високу оцінку. Відмовляєшся щось робити або допускаєш помилки – отримуєш низьку оцінку. Виходить, хорошою і успішною дитиною є той, який робить, що йому говорять, і так, як йому говорять. Перший крок у вихованні слухняного, виконавчого і працьовитого чоловічка зроблений.
Далі влаштовуються всілякі олімпіади, конкурси, перемоги в яких дозволяють отримати будь-які пільги при вступі до університету. І дітки намагаються, зубрять ночами матеріал, забивають на відпочинок і спілкування з батьками, друзями. Чи приходить їм в голову, що на бюджетне відділення престижного університету можна вступити і без виграшу в олімпіаді? Витративши меншу кількість зусиль? Але як же. Треба бути краще за всіх! І не важливо, якою ціною.
В університеті триває та ж історія, що і в школі. Хіба що предмети стають серйозніше, а викладачі носять костюми пристойніше. Але суть не змінюється. Слухаєш лекцію, записавши її в конспект, відтворюєш на семінарі і на іспиті. Набиваєш голову тоннами інформації, яка нібито робить з тебе професіонала.
Отримуєш заповітний диплом і берешся до роботи. Не важливо, чи залишилися знання з університету в голові, більшість співробітників швидко вливаються в робочий ритм. Багато хто навіть дивуються, навіщо взагалі потрібно було стільки років вчитися. Адже відповідати на телефонні дзвінки, заповнювати типові папірці і організовувати дрібні заходи можуть майже всі.
У пастці…
Вчорашні відмінники починають відчувати себе в пастці. Знання є, здатності є, амбіції ого-го, ось тільки реалізувати їх неможливо. До начальника ще дорости треба, а на низьких посадах доводиться займатися всякою нісенітницею, та ще й за копійки. І чи варто було так надриватися на навчанні?
Не варто було. Школа і університет ніколи не дадуть тих знань і навичок, які дійсно корисні в житті і необхідні для заробляння грошей. Навіщо їм це? Просто подумайте.
Чому двієчники можуть стати успішними?
Часто офіційна освіта скоріше шкодить людині, ніж допомагає. Адже мозок теж має межі. Він не може поглинати марну інформацію тоннами і при цьому продовжувати нормально функціонувати. Крім того, мозку постійно потрібно отримувати підтвердження фактів, реалізовувати знання на практиці. Наприклад, прочитала людина в книзі рецепт омлету. І цю страву потрібно приготувати якомога швидше. Інакше новий рецепт – мотлох для мозку.
Однак в університеті практика відсутня. Або вона чисто номінальна. Мозок все напихають і напихають теоріями, визначеннями, інструкціями. А толку?
Краще відразу пустити в хід одну працюючу схему, ніж знати в теорії, що існують десятки класних рішень.
На жаль, після закінчення університету відмінник не отримує необхідного досвіду і на роботі. Так, в його трудовій книжці залишаються записи, що він десь там працював. Значить, щось знає. Але це занадто вузький досвід. Він відноситься до конкретної посади. І доводиться кожен раз як ніби починати все по-новому.
Як людина може стати вільною, навчитися заробляти гроші і жити в своє задоволення?
Методом проб і помилок, за допомогою постійної практики. Чим раніше він почне працювати на себе, за гроші (а не за ідею або за нібито світле майбутнє), тим краще. Якщо не вистачає якихось знань, потрібно заводити знайомства з фахівцями, спілкуватися з ними, читати професійну літературу, відвідувати курси, семінари. Здобувати освіту, але не для скоринки, а для конкретної роботи. Концентруватися потрібно не на всьому підряд, щоб отримати високі оцінки і червоний диплом, а тільки на необхідній інформації.
І, звичайно, не варто бути занадто правильним. Правильні люди приносять величезну користь суспільству, своїм вчителям і роботодавцям. Однак вони рідко бувають задоволені власним життям.
