А цукор ні до чого
Вважається, що ризик захворіти на цукровий діабет безпосередньо пов’язаний з високим споживанням цукру. На перший погляд ця залежність очевидна: якщо їсти багато солодкого, то і в крові цукру буде з надлишком. Але це не так. Плутанину вносить і «солодке» в назві хвороби. Насправді ж підвищений рівень глюкози в крові у хворих на діабет – не причина, а наслідок. Корінь проблеми – в гормоні інсуліні, який є головним регулятором рівня цукру в крові. У разі цукрового діабету 1-го типу організм виробляє інсуліну занадто мало. А при діабеті 2-го типу інсуліну може бути досить і навіть з надлишком, але клітини до нього нечутливі. І він не працює.
Все як в зоопарку
Щоб жити, кожній клітині нашого організму потрібна енергія. Глюкоза – це універсальне паливо, яке постійно має надходити в клітину. Інсулін ж, немов співробітник зоопарку, відкриває клітку для надходження глюкози в організм і виробляє годування. Якщо такий службовець раптом зникне (помре, захворіє, звільниться), то їжу приносити буде нікому. Ті запаси їжі, що залишилися зовні, почнуть псуватися і забруднювати все навколо. У той же самий час замкнені «звірі» будуть страждати від голоду. Саме така історія розігрується в організмі, який страждає на цукровий діабет 1-го типу.
А тепер уявіть іншу ситуацію: співробітник зоопарку нікуди не зник, він живий і здоровий, але зламалися замки у клітини, за якою тужать голодні звірі. Службовець і радий нагодувати тварин – їжі-то у нього повно, але засувку заїло, і все тут. На щастя, і в тому і в іншому випадку вихід є – допоможуть спеціальні ліки та немедикаментозні заходи.
Який з двох небезпечніше
Цукровий діабет 1-го типу розвивається переважно в дитячому і молодому віці. Першопричиною є загибель особливих клітин підшлункової залози, які виробляють інсулін. Хвороба розвивається швидко і часто відразу починається з важких симптомів. Найголовніше, що потрібно зробити для порятунку життя, – ввести хворому інсулін у вигляді ліків (знайти заміну «співробітникові зоопарку»).
Цукровий діабет 2-го типу розвивається в основному після 40 років. Тканини втрачають здатність відповідати на дію інсуліну. Спочатку підшлункова залоза відповідає на це посиленим виробленням цього гормону. Але потім її можливості виснажуються, і секреція інсуліну знижується. Такий тип діабету розвивається поступово і підступно. Хворі люди часто не помічають симптомів до тих пір, поки зміни в організмі не стануть незворотними.
Худніть в талії!
Хоча розвиток діабету багато в чому генетично обумовлений, ризик не є фатальним і неминучим. Однак все-таки у людей, чиї родичі хворі на діабет, небезпека захворіти дійсно вище.
Щоб знизити ризик, треба перш за все виключити провокуючі фактори, такі як недостатня фізична активність, підвищений тиск, шкідливі звички, неправильне харчування. А найголовніше – треба боротися із зайвою вагою, особливо небезпечне ожиріння по абдомінальному типу – накопичення жирової тканини переважно в області живота. Більше 80% випадків захворювання пов’язане з ожирінням. Звичайно, хвороба може розвинутися і у струнких спортсменів, але це відбувається в 5 разів рідше.
Всі – на аналізи!
А щоб вчасно зловити преддіабет – ту стадію, на якій порушення ще можна зупинити, – потрібно регулярно, раз на рік здавати аналізи. Як правило, обстеження починають з вимірювання рівня глюкози і глікозильованого гемоглобіну в крові. Концентрація глюкози змінюється безліч разів протягом дня, тому цукор крові необхідно досліджувати строго натщесерце. Якщо рівень глюкози натще підвищений, необхідно не роздумуючи звернутися до лікаря-ендокринолога. Але на стадії преддіабета цукор натще після нічного сну може бути в нормі. Тоді інформативним буде такий показник, як глікозильований гемоглобін, який дозволяє оцінити, чи був рівень глюкози в крові стабільно підвищеним протягом останніх 6-12 тижнів.
Однак преддіабет НЕ переросте в захворювання тільки за умови активного зміни способу життя: перегляду харчових звичок (зниження калорійності, обмеження жирів і простих вуглеводів), зменшення маси тіла (на 5-7% від вихідної), регулярної фізичної активності (ходьба, плавання, велосипед не менше 150 хвилин на тиждень). За рішенням лікаря можуть бути призначені лікарські препарати.
Таблетки, уколи, дієта
Ін’єкції інсуліну життєво необхідні пацієнтам з 1-м типом цукрового діабету. Дорослим людям, хворим на цукровий діабет 2-го типу, як правило, призначають таблетовані препарати, що допомагають знизити рівень цукру в крові. Такі ліки стимулюють підшлункову залозу до вироблення додаткової кількості інсуліну, що дозволяє подолати опір (резистентність) тканин, або підвищують чутливість тканин до інсуліну. Ін’єкції інсуліну при цукровому діабеті 2-го типу призначають тільки в тих випадках, коли взяти під контроль показники вуглеводного обміну не вдається. Чим раніше звернувся пацієнт до лікаря, ніж менш виражені порушення в функції органів і систем, ніж менш запущеною є хвороба, тим більше шансів обійтися без інсуліну.
Призначення ж спеціальної дієти переслідує тільки одну мету – знизити навантаження на інсулярний апарат. За допомогою особливих розрахунків лікар визначає, яку кількість їжі необхідно пацієнту для забезпечення потреб його організму. Надмірності при діабеті недозволені. Але навіть сама сувора дієта не вирішує проблему (і мінімум глюкози що надходить організму потрібно буде якось засвоїти). А повне голодування категорично протипоказано – воно може виявитися фатальним для живих клітин, які і так недоотримують енергію.
Але діабет обов’язково потрібно лікувати! За допомогою сучасних лікарських препаратів можна добитися дуже ефективного контролю над обміном вуглеводів. Чим краще буде налагоджений механізм штучної регуляції рівня глюкози, тим якісніше буде життя і нижче ризик ускладнень.