Симптомами наявності міоми зазвичай служать:
- кровотечі поза менструації або рясні тривалі місячні;
- відчуття тяжкості, больові відчуття в нижній частині живота;
- біль під час статевого акту.
Показання до того, яким саме чином лікувати міому матки, залежать від конкретної ситуації – занедбаності хвороби та інших факторів, але якщо раніше альтернатив хірургічного лікування не було взагалі, то тепер вони з’явилися: якщо вузли не дуже великі, лікар-гінеколог може прописати пацієнтці гормональну терапію або запропонувати процедуру емболізації маткових артерій.
Що таке емболізація маткових артерій (ЕМА)
Вперше ЕМА – методика, заснована на введенні в судини, що живлять міоматозні вузли, особливої речовини (емболізата), що блокує кровоток, – стала застосовуватися для зупинки після пологових кровотеч сорок років тому. Через приблизно десятиліття у Франції вирішили проводити ЕМА в якості підготовки до хірургічного лікування міоми. При цьому емболізація показала відмінні результати і була прийнята «на озброєння» лікарями як самостійна процедура. З 1998 року метод ЕМА застосовується і у нас в країні.
Основні показання до проведення емболізації:
- наявність вузлів невеликого (до 8 см) розміру; хоча іноді ЕМА виконують навіть при міомах великих розмірів;
- інтенсивні маткові кровотечі різного походження;
- так званий центріпетальні зростання вузлів (в сторону ендометрія – слизової, що вистилає матку зсередини), з часом призводить до
- деформації органу; а також субмукозних зростання – коли міома проростає під слизову.
Основним показанням до проведення ЕМА є бажання жінки зберегти матку, щоб мати можливість згодом народити дитину.
Як проводиться ЕМА
Виконується процедура в спеціально оснащених операційних, під постійним контролем рентгенологічного обладнання (особливого приладу-ангіографа). При цьому випромінювання, яке отримує пацієнтка під час процедури – незначне. І в цілому, «плюсів» у емболізації маткових артерій, звичайно, набагато більше, ніж «мінусів». Крім збереження матки до цих «плюсів» відносяться більш легкий наркоз (або місцева анестезія), відсутність крововтрати, короткий (всього близько 30 хвилин) період виконання втручання, скорочені терміни перебування в стаціонарі (зазвичай не більше доби).
Обов’язковою підготовкою до ЕМА є повне гінекологічне обстеження, необхідне для того, щоб виключити наявність інших захворювань репродуктивної системи, в першу чергу онкологічних. В обстеження входять ретельний огляд лікарем-гінекологом і, що особливо важливо, комплексна діагностика:
- Загальний і біохімічний аналіз сечі і крові, коагулограма (аналіз крові на згортання)
- Аналіз на визначення гормонального фону
- Аналіз на виключення інфекцій (ВІЛ, сифіліс, гепатити)
- Мазки для виключення запальних процесів + онкології
- УЗД малого таза
- Рентген (флюорографія) легких, ЕКГ
- На заключному етапі пацієнтку оглядають і консультують лікар-анестезіолог-реаніматолог і терапевт.
Під час процедури ЕМА в маткові артерії, що постачають міоматозні вузли, вводиться емболізат. Це мікрочастинки полівінілового спирту (рідше гідрогелю з додатками акрилу і желатину). Саме введення цих частинок блокує кровоток, міома перестає забезпечуватися кров’ю, вузли потроху висихають (кальцинуються), зменшуються в розмірах. Через півроку кровообіг в матці повністю нормалізується – в обхід «запаяних» судин.
Відновлення після процедури
Коли «відходить наркоз», в нижньому відділі живота виникають больові відчуття, але через добу вони пропадають. Якщо біль зберігається – призначаються знеболюючі препарати. У перші дні після виписки у жінки може підніматися температура, з’явитися слабкість, кров’яні виділення; втім, вся ця «побочка» досить швидко проходить – при відсутності фізичних навантажень і дбайливому ставленні до свого тіла.
Проведені в Європі дослідження показують, що відсоток ускладнень, що виникають під час і після процедури ЕМА незначний. Іноді (приблизно в 5-6%) в матці можуть з’явитися нові вузли (для порівняння, після хірургічного видалення (міомектомії) це відбувається в 12-20% випадків). Щоб уникнути рецидиву, пацієнтці не варто забувати про візити до гінеколога, здачу аналізу на вміст в організмі специфічних гормонів і про діагностику (в першу чергу, гістероскопію).
Існують деякі протипоказання (на кшталт індивідуальних особливостей будови судин або запальних захворювань органів малого таза), які не дозволяють лікарю виконати ЕМА. В цьому випадку, звичайно ж, призначається інший варіант лікування. Однак – і це хороша новина – частина протипоказань є відносними, тобто при бажанні можуть бути усунені.