І тут важливий момент: аноргазмію жінці діагностують лише тоді, коли те, що з нею відбувається, її не влаштовує (те саме, до речі, працює з «передчасною еякуляцією» у чоловіків). Майже в кожному тексті на тему ми пишемо про те, що в той час, як одній жінці для задоволення потрібен множинний оргазм, інший буде неймовірно добре з чоловіком, якого вона просто любить.
Як зрозуміти, що це саме аноргазмія
Як підказка для розуміння того, є проблема чи ні, можна використовувати класифікацію типів аноргазмії. Вона буває:
- довічна (якщо оргазму не було ніколи);
- придбана (якщо оргазми зникли раптово);
- ситуативна (якщо оргазмів немає у певних ситуаціях, скажімо, якщо ти займаєшся сексом не у власному ліжку, а десь ще, якщо вдома є інші люди, якщо в кімнаті яскраве світло, а не приглушене — тощо);
- узагальнена (якщо є проблема з оргазмами, але їх повне зникнення).
Але перш за все орієнтуйся на свої відчуття. Якщо тобі не подобається секс, тому що в ньому немає оргазму, якщо він досягається довше або не дає очікуваного спектра відчуттів, це привід поговорити з фахівцем- сексологом або гінекологом зі знаннями у сексології.
Чому виникає аноргазмія
Як сексуальне збудження, і власне оргазм — це різні складні реакції фізичні, емоційні, сенсорні і психологічні стимули. Порушення будь-якої ланки цього ланцюжка може призвести до того, що оргазм пропаде.
Так, оргазм може бути утруднений через невдоволення власним тілом, релігійні уявлення про секс, відсутність емоційної близькості між партнерами, складнощів з трансляцією сексуальних потреб та уподобань, прощеної зради, яка досі сидить у голові… І так далі тощо.
На здатність жіночого організму до досягнення оргазму можуть впливати будь-які хронічні захворювання (від діабету до гіперактивного сечового міхура), гінекологічні операції та навіть процедури, ліки (від артеріального тиску, антигістамінні, антидепресанти). А також вживання алкоголю та куріння, які пригнічують нервову систему.
Як лікують аноргазмію
Лікування аноргазмії завжди залежить від того, що саме спровокувало проблему. Комусь буде достатньо обговорити з лікарем нові методи стимуляції, комусь вивчити способи, щоб краще пізнати своє тіло. У складніших (але — увага — не безнадійних!) випадках потрібна консультація психотерапевта та когнітивно-поведінкова терапія.
Головне, пам’ятати, що якщо таке трапилося з тобою, то в цьому немає нічого ненормального. Це просто медичний стан, який вимагає правильного лікування та, на щастя, успішно лікується. Все обов’язково вийде.