Що таке харчова токсикоінфекція
Харчові отруєння в медицині носить назву \”харчові токсикоінфекції\”. Зверніть увагу на слово \”токсикоінфекції\”. Перша частина цього слова говорить про те, що ми маємо справу не зі звичайною інфекцією, яку можна придушити антибіотиком, а з захворюванням, в основі якого лежить виділення токсину із зруйнованої бактерії. Причому процес руйнування відбувається ще до того, як ми вжили неякісну їжу. Давайте розглянемо весь процес.
Після свята ми забули прибрати салат олів’є в холодильник, і він цілий день простояв на столі. За цей час на його поверхні встигли розмножитися бактерії — і не тільки встигли розмножитися, але і зруйнувалися, виділивши при цьому велику кількість токсину. Назавтра ми з’їли зіпсований продукт, і вже через кілька годин відчули знайомі симптоми…
Уважні читачі вже зрозуміли основну ідею: при харчовій токсикоінфекції антибіотики, як правило, марні! Бактерія загинула ще до потрапляння в організм, а клінічна картина обумовлена дією отрути (бактеріального токсину). Отже, лікування повинно бути спрямоване на виведення токсину з організму і поповнення рідини та електролітів, втрачених з блювотою і проносом.
Правильне лікування харчової інфекції
З першим завданням частково справляються препарати з групи сорбентів. Цих препаратів досить багато, вони створені на основі природних (вугілля, кремній, рослинні волокна) або синтетичних речовин, здатних зв’язувати токсичні продукти. Багато з них ви добре знаєте: активоване вугілля, смекта, ентеросгель, лактофільтрум і т. д.
Тут є два нюанси. Перший — чим раніше прийнятий сорбент, тим більше шансів на успіх; якщо токсин вже спустився в кишечник і всосався, ефекту не буде. Друге — доза препарату повинна бути достатня. Пам’ятаю, як на іспиті з інфекційних хвороб викладач запитав, яка повинна бути доза активованого вугілля в цій ситуації. Я зам’явся, тоді мені в голову не приходило, що вугілля як-то дозується. Екзаменатор усміхнувся і сказав: \”Жменя…\”
Друга задача — це поповнення рідини та електролітів, по-іншому — регідратація. Якщо хворий не може пити сам, то йому розводять регідрон або іншу готову комбінацію солей і електролітів, якщо стан важкий — потрібна госпіталізація і крапельниці з рідиною і електролітами. До речі, заміну регидрону можна приготувати самостійно в домашніх умовах: в пів-літрі кип’яченої води потрібно розчинити дві столові ложки цукру і по чверті чайної ложки солі і соди.
Неправильне лікування харчових отруєнь
Тепер поговоримо про помилки в лікуванні харчової токсикоінфекції. Які препарати не тільки не допоможуть позбутися від симптомів отруєння, але можуть і погіршити стан хворого?
Помилка номер один: застосування лопераміду для лікування діареї, викликаної харчовою токсикоінфекцією. Лоперамід — чудовий препарат, але створений він зовсім для інших цілей: наприклад, для лікування нейрогенного проносу (ведмежої хвороби) або ускладнень хіміотерапії.
Механізм його дії дуже простий — він гальмує перистальтику кишечника, тобто викликає \”лікарський параліч\” (ну не зовсім, звичайно, параліч, це я перебільшив для наочності). Якщо приймати лоперамід при токсикоінфекції, то ті отрути, які повинні були вивестись через кишечник, будуть всмоктуватися назад у кров.
Помилка номер два: застосування левоміцетину. У народі левоміцетин вважають роками перевіреним засобом від проносу. Що ж насправді?
Ось чим може бути небезпечний левоміцетин:
- З моменту відкриття у 1948 р. хлорамфеніколу (левоміцетину), препарату, який в Україні широко застосовують для лікування всіх розладів кишечника, описано безліч випадків ускладнень з боку системи крові.
- Токсичні ефекти левоміцетину переважують його користь. Ще в 70-х роках американський фармнадзор (FDA) зажадав, щоб рекламні проспекти левоміцетину та листівки-вкладиші містили добре помітне попередження про можливі важкі та летальні небажані реакції на цей антибіотик.
- У США левоміцетин в таблетках не зареєстрований.
До слова сказати, в тих рідкісних випадках, коли при кишкових інфекціях дійсно потрібні антибіотики, наприклад при дизентерії, використовують зовсім інші препарати, як правило, фторхінолони.