Мова йде не тільки про самих тварин, про яких треба правильно піклуватися, але і про домочадців. Адже звірина приносить своїм господарям не тільки радість і приємні клопоти, але часом і проблеми. Іноді маленькі, а іноді дуже великі.
Наприклад, треба тисячу разів подумати, перш, ніж заводити собаку бійцівської породи, тому що випадки нападу агресивних тварин на господарів і оточуючих на жаль, не рідкість. Але купу проблем членам сім’ї може доставити не тільки величезний бультер’єр, але і крихітне миле кошеня, якщо на його шерсть у когось з домашніх є алергія. Головне, чого слід побоюватися – так званих зоонозних захворювань, переносниками яких якраз і є чотириногі.
Причому, небезпеку становлять не тільки бездомні звірі, яких дітлахи з жалості притягають з вулиць додому. Біди можна чекати навіть від тварини, яка не один рік прожиа з вами пліч-о-пліч.
Що являє загрозу
Не тільки зміїний укус може таїти смертельну небезпеку. Не менш страшну загрозу являє собою сказ, яким можна заразитися в результаті близького спілкування з тваринами (і домашніми, і дикими). Це інфекційне захворювання викликає рабічний вірус Rabies , який знаходиться в слині хворого звіра. Якщо з організму зараженої тварини він потрапляє в кров людини (наприклад, при укусі), то потерпілому може загрожувати смерть. Уникнути трагедії допоможе тільки негайно проведене лікування.
Заразитися сказом можна від собак і кішок (як вуличних, так і домашніх, якщо ті не були щеплені), а також від будь-яких теплокровних тварин, наприклад, міських щурів і сільських мишей і від лісових мешканців. Але якщо контактувати з лисицею і вовком більшість людей побоюються, то повозитися з милим їжачком багатьом здається справою цілком нешкідливою. А дарма, адже їжаки теж можуть бути переносниками сказу та інших небезпечних інфекцій. Наприклад, лептоспірозу, який призводить до ураження нирок, печінки і нервової системи.
До того ж зуби у цих хижаків дуже гострі, тому рвані рани, заподіяні їжаками, заживають дуже довго. До речі, хворіти на сказ, лептоспіроз та іншими зоонозними інфекціями можуть і мавпи – це потрібно враховувати, якщо ти збираєшся провести відпустку в екзотичній країні.
Як розпізнати скажену тварину
Прийнято вважати, що тварини, заражені сказом, виглядають відповідно: очі божевільні, зуби вишкірені, з рота капає слина, звір гарчить. Таких, природно, будеш обходити стороною. Але, виявляється, так буває не завжди.
Вірус сказу, який вражає центральну нервову систему, не завжди викликає у тварин агресію, а часто зовсім навпаки. Особливо це стосується диких тварин, які, заразившись, починають вести себе неадекватно. Здорова лисиця, наприклад, буде уникати людини, а хвора може почати підлещуватися до людини як кішка.
До речі, заражені сказом кішки часто вже не шиплять, а стають дуже полохливими, ховаються від господарів, забиваючись в затишні кути і не виходячи звідти, а деякі і зовсім стають надмірно ласкавими.
Собаки, хворі на сказ, частіше ведуть себе агресивно, але так теж не завжди буває. До того ж треба враховувати, що якщо хвора тварина перебуває в інкубаційному періоді (у собак це тиждень, а у кішок – два-три тижні і більше), то хвороба вже є, а проявів ще немає. Тому не варто шукати ніяких підтверджень сказу у тварин, просто уникайте будь-яких контактів з усіма дикими і незнайомими тваринами. І будьте вкрай уважні до власних вихованців, не забувайте їх вчасно вакцинувати!
Якщо ж інцидент уже стався, тобто, підозріла тварина тебе вкусила, слід швидше звернутися до медичної установи, де тобі призначать своєчасну терапію. Чим швидше вжити заходів, тим краще. Важливо знати, що надійний захист дає лише повний курс лікування (шість уколів).
Також існує і профілактичне щеплення від сказу, але її у нас прийнято вводити тільки груп ризику (ветеринарним лікарям, єгерям і іншим фахівцям, які мають контакти з тваринами).
Чим можна заразитися від кішки
Кішки – фаворити серед домашніх вихованців. Їх люблять у всьому світі. Краса і грація цих тварин настільки великі, що встояти перед спокусою завести кошеня майже неможливо. Але в деяких випадках слід відмовитися від бажання завести кошеня. Наприклад, це потрібно, якщо алергопроби показали, що у когось з близьких є алергія на котячу шерсть. На жаль, навіть сучасний метод лікування алергії – АСИТ, яким сьогодні успішно лікують поліноз, проти алергії на кішок поки безсилий.
Також з рішенням завести вусатого-смугастого краще почекати тим, хто мріє про поповнення в родині. Адже кішки (і свої і сусідські) можуть заразити людей токсоплазмозом (інфекція передається простим контактним способом, досить просто погладити кицю і після цього не помити руки). Для більшості з нас ця інфекція нешкідлива, але для вагітних жінок в першому триместрі вагітності є небезпечною, оскільки призводить до внутрішньоутробного ураження плода.
Майбутнім мамам на початку вагітності необхідно здати аналіз на антитіла до токсоплазми (IgG і IgM). Якщо в крові виявляться IgM і IgG-антитіла, це ознака гострої форми токсоплазмозу. В цьому випадку треба буде спостерігати рівень цих антитіл в динаміці. Їх наростання – дуже погана ознака, після ретельного обстеження іншими методами діагностики, лікарі найчастіше пропонують перервати вагітність. Наявність в крові тільки IgG-антитіл означає, що інфекція є, але вона давня, і, швидше за все, безпечна. Але краще все-таки поспостерігати дані лабораторні показники в динаміці. Немає наростання рівня IgG і IgM – добре, можна видихнути спокійно.
Ще одна котяча інфекція – феліноз (або лімфоректикульоз). Ще її називають хворобою котячих подряпин. Домашні кішки, не залишають меж квартири, в цьому плані майже безпечні, а ось ті, що гуляють самі по собі можуть бути джерелами інфекції. Заразитися можна в результаті котячої подряпини. Феліноз викликається хламідіями, ця інфекція досить рідкісна, але неприємна, так як може призводити до ураження імунної системи. На пошкодженій шкірі в цьому випадку виникне запалення, та ще й збільшаться лімфовузли. Феліноз лікують курсом антибіотиків.
Правила безпеки
Крім усього перерахованого домашні вихованці можуть заразити своїх господарів грибковою інфекцією (наприклад, стригучий лишай), а також кліщами і глистами. Так, кішки і собаки часто є для людей трамплінами для передачі інфекцій, що викликаються кліщами (бореліоз, вірусний енцефаліт). Що стосується глистів, то серед них є ті, що від звірів до людей не передаються, а є такі, що цілком охоче переселяються. Наприклад, до них відносяться токсокар, альвеокок і гострики.
Щоб знизити ризик зараження глистами, кліщами та іншими зоонозами важливо дотримуватися таких правил:
- не годуй чотириногого друга сирим м’ясом і рибою;
- уникай цілуватися з твариною і не давай їй облизувати собі обличчя;
- раз на рік проводь коту і собаці профілактичне лікування (давай противогельмінтні препарати);
- одягай тварині нашийники від кліщів і кожен раз після прогулянки оглядай шерсть на предмет наявності паразитів;
- не підходь до вуличних тварин, не гладь їх;
- після кожної прогулянки обов’язково мій своєму вихованцеві лапи;
- завжди мій руки після спілкування з чотириногим другом;
- проводь своєю твариною повний курс щеплень, дотримуючись терміни ревакцинації (особливо важливо прищеплювати вихованця від сказу);
- перед тим, як вирішити залишити у себе вуличну тварину, віднеси його ветеринара і при необхідності пролікуй.