Лікування алергічного риніту
Алергічний риніт — це, як кажуть лікарі, первинно-хронічне захворювання, тобто одного разу почавшись, він відразу ж стає хронічним. Симптоми алергічного риніту відомі всім. Це закладеність носа, виділення з носа, явища кон’юнктивіту — почервоніння очей, відчуття \”піску в очах\”. Всі симптоми алергічного риніту оборотні — при припиненні контакту з алергеном або вдалому застосуванні протиалергічних засобів вони зникають повністю.
Алергічний риніт не настільки нешкідливий, наскільки це здається на перший погляд. Він може провокувати такі захворювання:
- гострий і хронічний середній отит
- хронічний риносинусит
- бронхіальну астму.
Алергічний риніт, і в першу чергу, сезонний алергічний риніт (поліноз, сінна лихоманка) дуже поширений в індустріальних країнах (до яких відноситься і Україна), та його поширеність зростає з кожним роком. Перший лікар, який описав сінну лихоманку в 1819 році Джон Босток, ґрунтувався лише на трьох випадках. Зараз поширеність алергічного риніту коливається від 20 до 33% залежно від країни серед всього населення. Вважається, що поширеність ця подвоюється кожні 10 років.
Лікування алергічного риніту
Традиційно лікування алергічного риніту складається з трьох компонентів:
- Припинення контакту з алергеном (наприклад, від’їзд пацієнта із зони цвітіння рослин яке викликає алергію на період цього самого цвітіння).
- Медикаментозний контроль алергічної реакції.
- Корекція імунної системи (специфічна імунотерапія, СІТ).
Медикаментозне лікування алергічного риніту, мабуть, найбільш доступно. Основною речовиною, яка викликає алергічну реакцію в організмі, вважається гістамін. Лікарські засоби, які застосовуються для контролю алергічних реакцій, діють або блокуючи викид гістаміну з тучних клітин (так звані кромони), або блокуючи рецептори до гістаміну (власне антигістамінні засоби), або ж зводячи нанівець результати викиду гістаміну (гормональні засоби).
Антигістамінні препарати
Вважається, що при нетяжкому перебігу алергічного риніту застосовуються тільки антигістамінні препарати, це може бути цілком достатнім для зняття всіх симптомів алергічного риніту. Якщо ж застосування антигістамінних засобів недостатньо (вони дійсно не роблять істотного впливу на закладеність носа та виділення з носа), то у цьому випадку говорять вже про середньотяжкий або навіть тяжкий перебіг алергічного риніту.
У таких випадках разом з антигістамінними засобами лікарям доводиться призначати препарати з інших груп — в першу чергу гормональні засоби для місцевого застосування (топічні стероїди).
Антигістамінні препарати ділять на препарати I покоління, що володіють седативною (снодійним) ефектом, і препарати II покоління, які цим ефектом не володіють. Ми з вами розглянемо деякі препарати I і II поколінь, які найчастіше застосовуються при лікуванні алергічного риніту у дітей.
Антигістамінні препарати I покоління
Фенкарол. Седативна дія фенкарола виражена або слабо, або не виявляється зовсім. Побічні ефекти — такі, як сухість слизових оболонок — фенкаролу не властиві.
Діазолін. Цей препарат також мало викликає снодійний ефект і має пролонговану (тривалою, що продовжується навіть після відміни препарату) дією.
Супрастин. Снодійна дія цього препарату виражена досить сильно. Додатково препарат має ще й спазмолітичний ефект, тому його часто застосовують у складі об’єднаної суміші, коли потрібно швидко знизити температуру, наприклад, при гострої респіраторної інфекції.
Тавегіл. Серед усіх препаратів цієї групи у тавегіла найбільше виражена протисвербіжна дія. При бронхіальній астмі і при респіраторних інфекціях тавегіл призначають з обережністю або не призначають зовсім, так як він приводить до загустіння мокротиння.
Фенистил володіє найбільш м’якою дією, тому цей препарат часто застосовують у дітей до року. При місцевому застосуванні фенистил (фенистил гель) легко знімає властиві шкірні алергічні реакції свербіж і почервоніння.
Антигістамінні препарати ІІ покоління
Зіртек — препарат не чинить седативного ефекту, тому його часто призначають людям, професійна діяльність яких вимагає швидкої реакції, наприклад водіям. Крім того зіртек володіє нульовою лікарською взаємодією — тобто не взаємодіє ні з якими лікарськими препаратами, тому його найчастіше призначають у складі комплексної терапії захворювань — як алергічних, так і інфекційних.
Кларитин. Препарат дозволений до застосування у дітей, починаючи з 2-річного віку. Він не викликає сонливості і вважається одним з найефективніших антигістамінних препаратів. До недоліків кларитина належить його здатність створювати токсичні комбінації з деякими протигрибковими препаратами (наприклад, нізорал) та деякими антибіотиками (наприклад, сумамед).
Кестин. Препарат пролонгованої дії, добре підходить для контролю сезонного алергічного риніту. Зазвичай його починають застосовувати за 10-15 днів до передбачуваного початку цвітіння, щоб звести нанівець симптоми алергічного риніту при початку цвітіння.
Телфаст. Цей препарат вважається безпечним, так як швидко виводиться з організму і не викликає симптомів серцевої аритмії, властивих багатьом антигістамінним препаратам II покоління. Препарат починає діяти досить швидко після застосування і вже через годину після застосування купірує практично всі симптоми алергічного риніту.
Ксизал. Дія препарату починається вже через 12 хвилин після прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин після застосування. Ксизал дозволений до застосування у дітей старше 6 років.
Аллергодил — антигістамінний препарат місцевого застосування (назальний спрей). Характеризується швидким початком дії при дуже невеликих дозах. Неефективний при закладеності носа.
Препарати, що перешкоджають викиду гістаміну
Кетотифен. Побічні ефекти у кетотифену практично відсутні. Дія препарату починається через 2 години після прийому і зберігається протягом 12 годин. Кетотифен дозволений до застосування у дітей раннього віку.
Кромогексал. Препарат випускається у вигляді спрею в ніс, розчину для інгаляцій (застосовується при бронхіальній астмі) і у вигляді очних крапель. Кромогексал при алергічному риніті ефективно знижує кількість виділень з носа, свербіж у носі та чхання, але практично не впливає на закладеність носа. Через, що кромогексал крім викиду гістаміну блокує ще й викид практично всіх медіаторів запалення, його широко застосовують лікарі в Європі як протизапальний засіб при гострому риніті.
Обмеження за віком (до 5 років), яке є в інструкції до препарату, справедливо тільки для інгаляцій через компресорний інгалятор. Інгаляції кромогексала у дітей до 5 років можуть викликати спазм бронхів. При цьому спрей в ніс кромогексал можна застосовувати з 2,5 років.
Судинозвужувальні краплі
Судинозвужувальні засоби дійсно найбільш ефективно знімають закладеність носа, однак застосовувати їх при алергічному риніті слід з обережністю: тривале застосування судинозвужувальних крапель не тільки може викликати звикання, але й підвищує чутливість до гістаміну.
Осібно стоїть препарат ксимелин екстра, який містить не тільки судинозвужувальний компонент (ксилометазолин), але і іптратропія бромід, речовина, надійно припиняє виділення з носа. Застосовувати його можна тільки у дорослих і дітей старше 6 років з метою зниження кількості виділень з носа і тільки епізодично, а не регулярно.
Гормональні спреї для місцевого застосування
Вважається, що гормональні спреї на сьогоднішній день — найбільш ефективний засіб, що застосовується при алергічному риніті. Вони дійсно непогано знімають закладеність носа, зменшують свербіння в носі, чхання, виділення з носа. Дещо менш виражений ефект гормональні спреї надають при кон’юнктивіті, що виникає одночасно з явищами алергічного риніту.
Сучасні препарати на основі кортикостероїдів не всмоктуються через слизові оболонки в кров і довго залишаються на слизових оболонках після застосування.
Однак при тривалому застосуванні гормональних спреїв у пацієнтів можуть розвинутися носові кровотечі. Крім того, особливо у дітей гормональні спреї сприяють розвитку на слизових оболонках інфекцій — в першу чергу грибкових і вірусних.
Фликсоназе (більш дешевий аналог — назарел) — найбільш швидко чинний з доступних зараз спреїв на основі кортикостероїдів. Його дія починається вже через 2-4 години після першого ж застосування. Зазвичай фликсоназе призначають дорослим і дітям старше 12 років. Препарат призначають по 1-2 дози в кожну ніздрю 2 рази на день.
Авамис — препарат, аналогічний фликсоназе, відрізняється в першу чергу формою випуску. Одна доза авамиса при впорскуванні у ніс становить 27,5 мг на відміну від 50 мкг для фликсоназе. Тому авамис можна застосовувати у дітей з 2 років.
Назонекс (більш дешевий аналог — дезринит) — найбільш сучасний препарат з цієї групи. Через що він довше затримується на слизовій оболонці носа, його рекомендують застосовувати не два, як фликсоназе або авамис, а один раз в день. При алергічному риніті дію назонексу зазвичай проявляється на 3-4-й день застосування.
Назонекс часто призначають дітям, починаючи з 2-річного віку, причому не тільки з приводу алергічного риніту, але і з приводу інших хронічних ринітів (наприклад, вірусного) і з приводу збільшення аденоїдів. Однак приблизно в 70% випадків при інфекційних ринітах застосування назонексу не призводить до відновлення носового дихання.
