Представлена аденоїдами, а також піднебінними, язичними і гортанними мигдалинами «перша лінія оборони» імунної системи не завжди адекватно реагує на таку атаку. Лімфоїдна тканина, з якої складаються аденоїди, не справляється із знешкодженням інфекцій, запалюється і розростається. З часом запалені аденоїди замість боротьби з інфекцією самі стають її джерелом (в запущених випадках уражаються інші органи, наприклад, вуха, і симптоми аденоїдиту доповнюються отитом), а запалена, збільшена в обсязі лімфоїдна тканина заважає повноцінно дихати.
У дитини утруднюється носове дихання, з’являється хропіння під час сну, гугнявість голосу. Якщо не звертати уваги на тривожні симптоми, не починати лікування аденоїдиту вчасно, у дітей розвиваються супутні захворювання — вазомоторний риніт, бронхіальна астма, гайморит, бронхіт.
Кашель, запаморочення, порушення сну і навіть проблеми з боку органів ШКТ в ряді випадків являють собою не самостійні симптоми, а наслідки вчасно не вилікуваного аденоїдиту. Оскільки при аденоїдиті імунні органи носоглотки перестають виконувати свої безпосередні функції, малюк легко застуджується і довго хворіє.
Яким буває аденоїдит?
Легка форма захворювання зазвичай розвивається в результаті переохолодження, ГРВІ, сезонного ослаблення імунітету і проявляється у незначному збільшенні (запаленні) глоткових мигдалин: дитина при цьому може залишатися активною, не скаржиться на головний біль, температуру та інші симптоми, характерні для запального процесу. Але ігнорувати хворобу не варто: якщо нічого не робити, легке запалення може перейти в гостру форму.
Симптоми гострого аденоїдиту досить типові: порушується дихання, піднімається температура, сон стає переривчастим, діти починають скаржитися на головний біль і втому. Слизова носоглотки набрякає і виділяє секрет, який може витікати через носові ходи. Зміна кольору виділень з прозорого на зеленувато-коричневий — характерний симптом гнійного аденоїдиту.
При хронічній формі захворювання, його симптоми виражені менш яскраво, але стабільно проявляються у вигляді сезонних спалахів (восени і зимою) при найменшому переохолодженні. Причиною розвитку хронічного захворювання може послужити недолікований гострий аденоїдит, бронхіальна астма, алергія (зокрема, поліноз), загальне ослаблення імунітету, авітаміноз або погане харчування. Важливо вчасно почати лікування, щоб не допустити розвитку ускладнень.
Лікування гнійної форми аденоідіта у дітей
Лікування аденоїдиту, що протікає в гострій формі з гнійними виділеннями, в більшості випадків передбачає прийом антибіотиків, тому проводиться під контролем фахівця.
Лікар підбере відповідний препарат, враховуючи вік пацієнта, і докладно розпише схему антибіотикотерапії.
Боятися ліків не варто: сучасні антибіотики досить м’яко впливають на організм, а при правильному дозуванні ризик розвитку побічних ефектів мінімальний.
На додачу до основного препарату отоларинголог може призначити краплі в ніс, вітамінотерапію і процедури місцевої дії (наприклад, промивання носоглотки відварами лікарських трав з яскраво вираженими антисептичними властивостями — звіробою, полину, ромашки, календули, деревію).
Щоб неприємні симптоми не поверталися і лікування гострого аденоїдиту у дітей було успішним, не захоплюйтеся самолікуванням: народні засоби доречні лише в якості доповнення до курсу антибіотикотерапії. Особливо обережно рослинні засоби призначаються дітям, схильним до алергічних реакцій.
Лікування хронічного аденоїдита у дітей
Постійний нежить, закладеність носа, утруднене дихання і кашель при хронічному аденоїдиті у дітей усуваються тільки за допомогою комплексного лікування, що включає в себе іммуномодуляційну терапію, санацію слизових носоглотки, застосування антибактеріальних препаратів. Часто ЛОР-лікарі рекомендують самий радикальний спосіб боротьби з аденоїдитом — хірургічне втручання.
Слід розуміти, що на такий крок доцільно йти тільки в крайніх випадках: так, однозначним показанням до операції вважається збільшення аденоїдів до загрозливих розмірів, при яких вони повністю перекривають носоглотку, дитина перестає дихати носом і погано чує.
У всіх інших випадках варто переключитися на профілактику загострень і консервативне лікування, яке в сучасних умовах дає гарні результати і, на відміну від операції, не завдає дитині психічну травму.
Категорично заборонено видаляти аденоїди:
- пацієнтам, у яких діагностовано бронхіальна астма або алергічна реакція, оскільки висока ймовірність погіршення стану їх здоров’я після операції;
- протягом місяця після будь-яких профілактичних щеплень;
- при аномаліях розвитку м’якого чи твердого піднебіння;
- при захворюваннях крові;
- у віці до 2 років;
- при гострих інфекційних захворюваннях дихальних шляхів.
Видалення аденоїдів послаблює імунітет, і нерідко після операції дитина починає хворіти, як кажуть батьки, «всім підряд». Якщо консервативне лікування виявляється ефективним (повністю усуває або мінімізує прояви захворювання), сконцентруйтеся на профілактиці і трохи почекайте — як правило, з 10-12 років аденоїди приходять в норму і абсолютно не турбують дітей.
А до того часу треба забезпечити їм захист від переохолодження (але без фанатизму, адже помірне загартовування корисніше для здоров’я, ніж закутування) та інфекцій, проводити профілактичні курси вітамінізації, стежити за харчуванням і режимом дня.
Батькам потрібно знати, що робити, коли у дитини при аденоїдиті утруднене дихання, і до якого лікаря звертатися за допомогою: деякі найпростіші процедури (закапування носа, прийом таблеток) можна проводити і в домашніх умовах, але промивання пазух (особливо маленьким діткам) повинен робити лікар в умовах поліклініки.
