Так що це таке аденоїди
Якщо попросити дитину відкрити рот і сказати \”а\” (що, до речі, не дуже правильно з точки зору техніки огляду), то аденоїдів ви не побачите — їх буде приховувати від вас м’яке небо. Точно так само не можна побачити аденоїди і через ніс, якщо посвітити туди ліхтариком. Навіть ЛОР-лікар, який використовує рефлектор і носорозширювач, заглядаючи в ніс, аденоїдів не бачить. Для того щоб їх побачити і оцінити, необхідні спеціальні методи дослідження — рентген, комп’ютерна томографія, ендоскопія носоглотки, огляд носоглотки дзеркалом.
Так що якщо лікар при огляді ні одним з перерахованих методів не скористався, але сказав вам: \”У дитини аденоїди, треба видаляти\”, — не поспішайте впадати у відчай. Лікар не поставив діагноз, зробив припущення А припущення зовсім не є показанням до операції.
Аденоїди, незважаючи на те, що величають їх у множині — це мигдалина. Розташована вона в носоглотці, позаду носа. Треба сказати, що мигдалина у нас така не одна — є ще піднебінні мигдалики (їх іноді називають гландами і ось їх-то якраз і легко побачити, якщо дитина відкриє рот), є тубарні мигдалини — вони прикривають вхід в гирлі євстахієвих труб, щоб інфекція не проскакувала за цим самим трубах з носоглотки в вухо і не викликала б отитів.
Є ще кілька мигдалин, і всі разом їх називають лімфоїдних кільцем глотки. Це саме кільце контролює вхід в організм на предмет попадання в нього всяких там мікробів, вірусів та іншої нечисті.
Лімфоїдна тканина складається з основи (сполучної тканини) і прибулих туди з усіх куточків організму лімфоїдних клітин — лейкоцитів.
Коли організм росте, більша частина непростої роботи по боротьбі з вхідною інфекцією валиться саме на аденоїди (тому вони і збільшуються). А оскільки організм ще маленький і імунна система у нього незріла, які і лімфоцити які зібралися з усього організму тільки навчаються розпізнавати чужорідні клітини — антигени.
Приблизно до 6-7 років аденоїди передають естафету піднебінним миндалинам (гланди) і починають потихеньку зменшуватися. Саме на цьому засноване переконання, що дитина може аденоїди просто перерости.
Зовні аденоїди розділені на три часточки, вони рожеві, а в центрі їх розташована неглибока лакуна — саме в цій лакуні і збираються слиз і гній, коли починається запалення.
Самі по собі аденоїди кровоснабжаются досить бідно — до них йдуть тільки капілярні судини. Саме тому — через погане кровопостачання — лікарі так легко пропонують видалити аденоїди і як раз тому лікування антибіотиками найчастіше не робить ніякого впливу на запалення власне аденоїдів.
А ще аденоїди не мають чіткої межі з навколишніми тканинами (як, наприклад, піднебінні мигдалики, мають капсулу), тому видалити їх повністю неможливо фізично. Все одно залишаються невеликі скупчення лімфоїдних клітин, з яких потім за відповідних умов — аденоїди із задоволенням виростають до колишніх розмірів.
Як лікар ставить діагноз \”аденоїди\”
Якщо лікар поставив вам діагноз \”аденоїди\”, дуже важливе питання, яким чином він це зробив.
Типовий огляд виглядає так: лікар оцінює стан дитини (якщо лікар відпрацював у поліклініці більше п’яти років, для цього досить одного погляду), потім вислуховує скарги, потім швидко мацає лімфовузли і заглядає дитині у вуха, горло і ніс.
Ми з вами пам’ятаємо, що аденоїди, ось так просто заглянувши в ніс і горло, побачити не можна. І якщо лікар після такого огляду поставив вам діагноз \”аденоїди другого ступеня\”, то він не бачив їх і не встановив їх розмір. Висловлюючись вульгарним мовою, вас просто розвели.
Так що ж насправді повинен зробити лікар, щоб аденоїди побачити?
- Найдавніший спосіб — пальцеве дослідження носоглотки. Лікар вводить палець дитині в рот і намагається тримаючи палець в носоглотку, обмацати аденоїди. При промацуванні аденоїдів ступінь їх збільшення встановити легко, але висока ймовірність травми — запалені аденоїди на найменший дотик відповідають кровотечею.
- Дослідження носоглотки за допомогою дзеркала (задня риноскопія). Лікар бере дуже маленьке кругле дзеркало на довгій ручці і намагається втиснути його в горло дитині як можна глибше. Такий огляд дозволяє не тільки оцінити ступінь збільшення аденоїдів, але й побачити на них запальні зміни. Проте єдиний спосіб задокументувати побачене лікарем — це запис у картці. Так що доведеться вірити лікареві на слово.
- Рентген носоглотки. Довгий час лікарі, не обтяжуючи себе оглядом носоглотки, мовчки відправляли дітей з утрудненням носового дихання на рентген. Однак рентгенівські промені однаково \”бачать\” як м’які тканини (аденоїди), так і накопичений на поверхні слиз або гній — у вигляді сірої тіні, що закриває просвіт носоглотки. А значить, рентген запросто може додати вашій дитині ступінь-іншу збільшення аденоїдів. І навіть якщо дитина просто часто хворіє, а в носоглотці у нього скупчилися соплі, вас все одно спрямують на операцію з діагнозом \”аденоїди третього ступеня\”.
- У наш час лікарі все частіше замість рентгена або огляду носоглотки дзеркалом проводять ендоскопічне обстеження носоглотки. Це самий сучасний, найбільш інформативний і, якщо так можна висловитися, престижний метод діагностики. Лікар оглядає ніс дитини спеціальної трубочкою — дуже довгою і тонкою, з ліхтариком на кінці.
Але! Ендоскоп дає збільшення аж у 50 разів. Носові ходи у дитини вузькі, а час на дослідження обмежено. І в якийсь момент лікар, проводячи ендоскоп через ніс, просто упреться в аденоїди, які при тому самому 50-кратному збільшенні здадуться лікарю (та й вам теж) неймовірно величезними. Результат — все той же додавання одного-двох ступенів до не так щоб уже й збільшеним аденоїдам.
Чи видаляти аденоїди у дитини: тест для батьків
Це дуже простий тест на те, чи потрібно видаляти аденоїди вашій дитині, або проблему можна вирішити методами консервативного лікування (про них ми поговоримо наступного разу).
Тест складається всього з семи питань, які базуються на Європейських рекомендаціях з лікування аденоїдів. Для проходження тесту достатньо тієї інформації, яку батьки можуть отримати, просто спостерігаючи за дитиною.
1. Скільки років дитині?
- До 3 років — 0 балів
- Від 3 до 5 років — 1 бал
- Від 5 до 6 років — 2 бали
2. Як часто дитина хворіє?
- Від 6 разів в півроку і більше — 0 балів
- Від 4 до 6 разів на півроку — 1 бал
- Менше трьох разів — 2 бали
3. Коли у дитини закладений ніс?
- Дихає і в денний час, і під час сну — 0 балів
- Закладений тільки вночі — 1 бал
- Дихання через ніс немає ні вдень, ні вночі — 2 бали
4. Стає дихання легше влітку?
- Так, після поїздки на море дитина дихає носом вільно — 0 балів
- Так, але хворіє і влітку, і тоді ніс знову закладає — 1 бал
- Ні, навіть на море дитина не дихає носом — 2 бали
5. Є кашель вранці?
- Так — 0 балів
- Ні — 1 бал
6. Перепитує чи дитина, коли ви до нього звертаєтеся?
- Дитина не перепитує ніколи — 0 балів
- Перепитує зрідка або коли хворіє — 1 бал
- Перепитує завжди і часто не чує, коли до нього звертаються — 2 бали
7. Збільшені у дитини піднебінні мигдалини або шийні лімфовузли?
- Завжди; збільшені лімфовузли видно неозброєним оком — 0 балів
- Збільшуються тільки коли дитина хворіє — 1 бал
- Не збільшені — 2 бали
Що означає кількість набраних вами балів?
10-13 балів — на жаль, вам не пощастило. Цей стан називається гіпертрофія аденоїдів, і вирішити проблему можна тільки за допомогою операції.
6-12 балів — аденоїди, звичайно, збільшені, але вони збільшені за рахунок запалення. Якщо вірити європейським рекомендаціям, то вам краще провести консервативне лікування, спрямоване на зменшення запалення, а не лягати під ніж. І тільки коли запалення буде придушене, варто подумати, чи вам потрібна операція. Якщо ж піти за порадою лікаря і взяти напрямок на аденотомію, вас з великою часткою ймовірності чекає рецидив аденоїдів протягом 6-12 місяців.
0-5 балів. Жодних аденоїдів у вас насправді немає. Якщо щось турбує, це невеликий риніт, з яким досить легко впоратися. А про все, що вам наговорив лікар, просто забудьте.
