Лептин – гормон почуття насичення
Його виробляють переважно жирові клітини. Саме лептин говорить мозку: «Спасибі, вистачить їсти!». Однією з причин переїдання може бути лептинова резистентність.
У тих, хто страждає від обжерливості, в крові міститься вищий рівень лептину, ніж у інших. Якщо людина довгий час надто багато їсть, мозок перестає «прислухатися» до лептину. А значить організм не отримує сигналу, що пора припиняти їсти, і продовжує поглинати їжу про запас.
Лептинова резистентність насправді куди більше, ніж просто каприз і слабохарактерність. Вона тісно пов’язана з різними порушеннями обміну речовин, серцево-судинними захворюваннями, інсуліновою резистентністю і діабетом II типу.
Чи можна позбутися від цієї недуги? Так, але потрібно докласти зусиль. Якщо людина зменшує кількість порцій, рівень лептину знижується. Організм це помічає і «вирішує», що настав голод, тому починає вимагати більше їжі, намагаючись «запастися про запас». Проти режиму «самозбереження», яку включив твій організм, не врятує ніяка сила волі.
Дослідники лептину можуть пояснити і те, чому після схуднення до людей повертаються зайві кілограми. Якщо людина дотримується низькокалорійної дієти, лептин допомагає організму «вбудуватися» в ці «обмежувальні рамки». Виникає ситуація, протилежна лептинової резистентності.
Мозок стає особливо чутливим і реагує навіть на невелику кількість лептину, що в свою чергу викликає підвищене почуття голоду.
Вчені продовжують вивчати, які продукти формують лептинову резистентність. У список «небажаних» потрапили продукти з високим глікемічним індексом. А от харчування, багате жирами, жирними кислотами Omega-3 і вуглеводами з низьким ГІ позитивно впливає на рівень лептину в організмі.
Грелін – гормон голоду
Його дія протилежна дії лептину. Він проводиться переважно в клітинах слизової оболонки шлунка (в менших кількостях – в підшлунковій залозі і печінці). Грелін відправляється в мозок, де моментально активізує нейрони, які «включають» апетит. Перед їжею рівень греліну зростає, після прийому їжі – знижується.
Вчені стверджують, що час від часу дуже корисно відчувати почуття голоду, адже грелін сприяє виділенню гормону росту. Він необхідний не тільки дітям, а й дорослим, так як сприяє здоровому обміну речовин, виробляє енергію, зміцнює імунну систему, покращує зовнішній вигляд шкіри, допомагає збільшити м’язову масу і спалювати жири. А ось результатом браку гормону росту може стати занадто велика маса тіла і недостатня вага кісток, що загрожує високим ризиком остеопорозу.
Хорошим засобом для отримання цінного гормону росту вважається інтервальне голодування: раз в тиждень варто утримуватися від їжі на 8, 12, 18 або 24 години.
Інсулін – гормон «накопичення»
Інсулін виробляє підшлункова залоза. Він «спостерігає» за рівнем глюкози в крові і стежить, щоб кров’яні клітини отримували глюкозу і зберігали її у вигляді глікогену. Після вуглеводного прийому їжі в кров потрапляє інсулін, який досягає мозку і «шепоче»: «Накопичення, роби накопичення! Копальні жири!».
Коли людина споживає жири, рівень інсуліну не піднімається, і організм «робить висновок», що накопичувати нічого не варто. Виходить, споживаючи однакову кількість калорій, можна спостерігати дві абсолютно різні реакції організму.
Зрозуміло, не всі вуглеводи однаково шкідливі для фігури. Найнебезпечніші – борошняні продукти (хліб, макарони, інші зернові продукти), деякі напої (пиво, фруктові соки, солодка газована вода), крохмаловмістні продукти (картопля, рис, кукурудза). Інсулін виділяється після вживання вуглеводів, проте це не зменшує, а підвищує апетит. Це пояснює, чому багате вуглеводами харчування не насичує нас так, як страви, що містять жири і білки.
Дофамін – гормон задоволення
Дофамін – нейромедіатор гарного самопочуття. Він активізує центри насолоди в мозку. Від хорошої їжі ми відчуваємо себе задоволеними. Однак у тих, хто переїдає, нерідко ослаблений дофаміновий відповідь, так як ці люди звикли їсти смачні страви у великих кількостях і простих ласощів вже недостатньо для створення відчутного почуття задоволення. Якщо дофамінова відповідь ослаблена, ми продовжуємо шукати насолоду і знову переїдати. Дослідники досі вивчають, які продукти швидше підвищують рівень дофаміну.
Як щодо наукового експерименту?
Професор Ентоні Склафані (Anthony Sclafani), випускник Чиказького університету, в 1960 році провів нескладне дослідження: він годував кількох щурів дуже жирним кормом. Тварини додали у вазі, але небагато. Одного разу на лабораторний стіл попали Froot Loops – багаті калоріями колечка пластівців для сніданку. Побачив це щур, з блискавичною швидкістю почала поглинати ласощі, це ввела вченого в оману.
Щоб закінчити експеримент, професор звернувся до продуктів з супермаркету, він купив: підсолоджене молоко, шоколадне печиво, ковбаси, сир, тістечка, молочний шоколад. Через десять днів щури, що харчувалися магазинної їжею, важили набагато більше, ніж їх родичі, які споживали виключно корм для гризунів. Незабаром вага тварин з першої групи збільшився вдвічі. Професор Склафані дійшла висновку: якщо нормальний щур має вільний доступ до смачної, але шкідливої їжі, цього достатньо, щоб вона стала важчою.
Смачна їжа приємна і сприяє виділенню дофаміну, який «повідомляє» мозку, що з нами сталося щось дуже хороше. Тому і люди, і щури так залежні від ласощів, які швидко насичують і роблять нас щасливими, але в глобальній перспективі несуть більше шкоди, ніж користі.
